Zweryfikowane przez eksperta

Як розмовляти з дітьми про війну під час кризису в Україні?

Monika Nowakowska

lek. Agnieszka Żędzian

07.04.2022

Aktualizacja: 07.04.2022

24 лютого 2022 року російські війська вторглися до України. З того часу тема збройного конфлікту у східній частині Європи домінує у ЗМІ, політиці та розмовах людей у всьому світі, зокрема й у Польщі. Бойові дії в Україні та переговори на міжнародній арені можуть бути тривожними не лише для дорослих, а й для дітей. Пояснення дітям поточної ситуації може бути досить складним завданням для батьків, але цю тему не варто оминати. Дізнайтеся, на що слід звернути увагу, розмовляючи з дітьми про військові дії в Україні.


yak-rozmovlyaty-z-ditmy-pid-chas-kryzy
unsplash.com

Чи варто розмовляти з дітьми про війну?

Найменші діти дуже чутливі до емоцій оточуючих. Занепокоєння батьків, бабусь та дідусів, інформація зі ЗМІ чи обговорення у школі, у дитячому садку та на дитячому майданчику можуть негативно вплинути на настрій дитини. Безліч тривожних повідомлень змусять їх побоюватися за своє здоров'я та життя, а також за життя своїх близьких. Вже в три роки дитина може сприймати, що поведінка дорослих відрізняється від звичайної, і повторювати слова, які вона чула про війну або біженців. Чим старша дитина, тим більша ймовірність того, що інформація та думки інших людей про війну дійдуть до неї. Тому не варто приховувати правду про події в Україні від найменших дітей, навіть якщо це болісно.

Одне з найважливіших завдань батьків – забезпечити дитині безпеку. Малята, як і дорослі, можуть відчувати сум, страх, гнів, шок або безпорадність, але часто вони ще не знають, як з ними впоратися. Ось чому так важливо не уникати складних розмов і давати можливість висловити свої емоції. Ольга Ольшевська, дитячий та підлітковий психіатр та психотерапевт, радить відповідати на запитання дитини правдиво, але уникаючи залякування, наприклад, «Так, йде війна. Війна йде в Україні, в іншій країні, яка є сусідами з Польщею. У Польщі немає війни». Не варто відкладати бесіди з дітьми, тому що, в основному, вихователі вирішують, що почує їхня дитиня, як вона це зрозуміє і як відреагує.

Інформація, яку ви надаєте своїй дитині, має відповідати її віку, знанням і зрілості. Однак пам’ятайте, що завжди говоріть правду, навіть якщо це важко. Надавайте  лише перевірену інформацію.

Як ви можете розповісти про війну?

Переконайтеся, що мова відповідною. Розмова з трирічною дитиною, яка відчуває тривогу дорослого, але не зовсім розуміє, про що йдеться, виглядатиме зовсім інакше, ніж розмова з дитиною шкільного віку чи підлітком. Спочатку постарайтеся з'ясувати, з чим у дитини асоціюється війна і як вона її собі уявляє. Це дозволить вам підібрати правильні слова та визначити, скільки інформації ви можете дати дитині у кожний момент часу. Маленькі діти краще зрозуміють ситуацію, якщо ви використовуватимете добре знайомі їм терміни, наприклад, «друзі» замість «союзники». Ви також можете спробувати звернутися до історій з казок або байок, які ви читали або дивилися. Таким чином, вашій дитині буде легше звикнути до абсолютно нової та тривожної ситуації.

Діти шкільного віку та підлітки розуміють набагато більше. Вони також можуть бути знайомі з багатьма термінами, пов'язаними з війною та міграцією, наприклад, з переглянутих фільмів, прочитаних книг, розмов з бабусями та дідусями та уроків історії. Це може бути дуже корисно, пояснюючи їм те, що сталося в Україні останнім часом. Однак переконайтеся, що дитина розуміє всі терміни, які ви використовуєте, а якщо ні, постарайтеся пояснити їх простими словами. Діти та підлітки можуть використовувати сленг або мову, характерну для їх вікової групи. Не висміюйте і не применшуйте її, навіть якщо деякі терміни здаються інфантильними, несерйозними чи не по темі. 

Говорити про емоції нелегко, але постарайтеся підійти до того, що відчуває ваша дитина, з розумінням. Страх, гнів чи розчарування можуть з'являтися у скрутні моменти. Не заперечуйте їх, просто намагайтеся прийняти їх разом. Замість того щоб говорити «Припини плакати» або «Не бійся», дайте дитині право та можливість назвати та висловити свої почуття, наприклад, за допомогою пропозиції «Ти маєш право бути засмученим та сумним зараз». Цю ситуацію також можна використовувати як можливість обговорити складні емоції, як їх виявляти, коли можуть виникнути і як із нею впоратися. 

Які джерела інформації про війну?

Пам'ятайте, що діти старшого віку також навчаються в інших дорослих, наприклад, у вчителів, далеких родичів родини, а також у своїх однолітків у школі, у дворі та позакласних заняттях. Спочатку спробуйте з'ясувати, що дитина вже знає про війну. Можливо, ця тема обговорювалася під час уроків історії, суспільствознавства чи виховній годині. З великою вірогідністю, ваша дитина слухала або брала участь у розмовах про поточну ситуацію у світі, наприклад, на сімейних зустрічах. Можливо, він також дізнався про багато питань із засобів масової інформації, як традиційних, так і соціальних. Деякі з почутих їм відомостей можуть бути неправдою чи перебільшенням, наприклад, війна у Польщі чи неминуча атомна атака. Перевірка інформації  разом із дитиною з кількох джерел стане для неї важливим уроком, як вчитися, як розпізнавати пропаганду і бути в безпеці в кіберпросторі, а також, як важливо, хоча іноді і важко, знаходити факти. 

Намагайтеся адаптувати доступ до інформації до віку та здібностей дитини. Маленькі діти не повинні дивитися канали новин разом з дорослими. Старші діти повинні знати, що занадто багато новин може вплинути на їхнє психічне здоров'я. Попросіть їх обмежити доступ до новин, якщо вони помічають, що відчувають розчарування, тривогу або безсилля..

Як розмовляти з дітьми з України і Росії?

Понад 60 тисяч українських дітей нині навчаються у польських школах, і це число, безперечно, збільшиться у найближчому майбутньому. У цей скрутний час українські школярі можуть потребувати особливої підтримки та допомоги з боку вчителів, вихователів, психологів та педагогів, а також своїх однолітків.

Велика ймовірність, що серед однокласників вашої дитини у школі, у дворі чи позакласних заняттях є маленькі громадяни України. З цієї причини постарайтеся пояснити своїм дітям, наскільки важливою є ваша поведінка по відношенню до них у даній ситуації. Насамперед, поважайте рішення дитини, чи хоче вона говорити про ситуацію на батьківщині, і якщо так, дайте їй простір для вираження своїх емоцій. По-друге, постарайтеся підвищити їхнє почуття безпеки, наприклад, розповідаючи про гуманітарну допомогу, яку отримує Україна, або заспокоюючи їх тим, що зараз вони перебувають у країні, де немає війни. По-третє, якщо допомога сім'ям в Україні не по кишені, порадьте, де вони можуть шукати допомоги. В даний час багато некомерційних організацій, таких як Фонд «Обличчя депресії», та установи, у тому числі школи, запустили спеціальні програми, які забезпечують економічну, соціальну та психологічну підтримку дітям та їхнім батькам, які постраждали від війни в Україні. 

Подбайте про те, щоб пояснити дитині, що означає війна для обох сторін. Варто наголосити, що не всі громадяни Росії підтримують військові дії в Україні, а багато хто навіть протестує проти них. У Польщі також живуть росіяни, їхні діти ходять до польських шкіл і можуть зазнавати переслідувань з боку однолітків, часто необґрунтованих. Ольга Ольшевська радить не використовувати при дітях узагальнення, наприклад, «росіяни напали на Україну», а пояснити, що ситуація набагато складніша, наприклад, сказати: «Президент Росії вирішив напасти на Україну». У самій Росії є багато людей, які протестують проти його рішення, не погоджуються з ним, не хочуть війни в Україні". 

Які дії ви можете зробити, щоб допомогти постраждалим?

Покажіть дитині, що її участь важлива у кризовій ситуації. Можливість діяти допоможе зняти напругу, а також стане уроком чуйності та співпереживання. Залежно від віку вашої дитини, допоможіть їй знайти заняття, яке допоможе тим, хто потерпає в Україні, в міру своїх можливостей. Наприклад, для найменших дітей можна запропонувати прикріпити синьо-жовту стрічку до наплічника або пеналу на знак солідарності. Старші діти можуть взяти участь у перевіреному зборі речей першої необхідності або грошей для солдатів або біженців. Якщо ви віруюча людина, ви можете разом помолитися за Україну, її народ та мир у всьому світі. 

Що ви можете ще зробити? 

Почуття безпеки дитини, особливо в кризові часи, можна формувати не тільки за допомогою розмови, але й іншими способами, що викликають позитивні емоції і знімають напругу, що накопичилася. Дуже важливо, особливо для найменших дітей, щоб їх гладили, торкалися них та фізично наближали до одного з батьків. Це пов'язано з важливою речовиною, що виділяється в головному мозку – окситоцином, який іноді називають «гормоном безпеки» і який вивільняється під час обіймів.

Важливо, щоб кризові ситуації не надто змінювали порядок дня в родині. Діти, особливо маленькі, почуваються у безпеці, коли їхнє життя йде за встановленим порядком, а великі революції їх турбують. Варто розвивати зв'язки з однолітками та родиною. Це дозволить вам створити безпечну мережу підтримки для вашої дитини та створити простір для того, щоб вона могла вільно ставити запитання. Також знаходьте час для ігор, особливо на свіжому повітрі. Це допоможе відвернути дитину від складних тем, особливо якщо ви помітили, що вона вже засвоїла занадто багато тривожної інформації.

Не забувайте дбати про своє психічне здоров'я. Якщо ситуація, що склалася, є для вас непереборною, не соромтеся просити допомоги, у тому числі допомоги фахівців. В рамках 14-го видання кампанії «Обличчя депресії. Я не засуджую. Я приймаю». який був запущений 23 лютого 2022, є можливість безкоштовних дистанційних психологічних консультацій. Кампанія організована фондом «Обличчя депресії» за підтримки Nationale-Nederlanden.

Не забувайте, що дитина найбільше дізнається про світ, спостерігаючи за дорослими, які її оточують . Ваше занепокоєння, страх і втома можуть бути для неї більш показовими, ніж запевнення в тому, що все гаразд. Тому дорослим також варто дотримуватися розумних обмежень у доступі до інформації, піклуватися про відпочинок та стосунки з близькими, а також показувати дітям на власному прикладі, як справлятися з важкими емоціями.

Źródła

Література

  1. Б. Ігельська, Учням треба пояснювати, що відбувається в Україні (B. Igielska, Uczniom trzeba tłumaczyć, co dzieje się na Ukrainie, https://www.prawo.pl/oswiata/jak-rozmawiac-z-uczniami-o-wojnie-na-ukrainie,513711.html, доступ: 05.03.2022 р.)

  2. Е. Габарчик Як розмовляти з дітьми про війну (E. Grabarczyk, Jak rozmawiać z dziećmi o wojnie, «Edukacja na Czasie. Nauczyciel» 2022, https://www.nowaera.pl/edukacja-na-czasie/edukacja-na-czasie-nauczyciel/jak-rozmawiac-z-dziecmi-o-wojnie, доступ: 05.03.2022 р.)

  3. Як розмовляти з дітьми про війну в Україні – рекомендації Міністерства освіти і науки для викладачів від 27 лютого 2022 року (Jak rozmawiać z dziećmi o wojnie w Ukrainie – rekomendacje Ministerstwa Edukacji i Nauki dla pedagogów z dnia 27 lutego 2022 r., https://www.gov.pl/web/edukacja-i-nauka/jak-rozmawiac-z-dziecmi-o-wojnie--specjalne-szkolenie-internetowe-dla-rodzicow-opiekunow-i-nauczycieli, доступ: 05.03.2022 р.)

  4. О. Ольшевська, Як розмовляти з дітьми про війну? (O. Olszewska, Jak rozmawiać z dziećmi o wojnie?, https://twarzedepresji.pl/rozmowa-z-dziecmi-o-wojnie/, доступ: 05.03.2022 р.)

  5. Постер акції «Україна» організованої Фондом «Обличчя депресії» (Plakat akcji „Ukraina” organizowanej przez Fundację «Twarze Depresji», https://twarzedepresji.pl/ukraina/, доступ: 05.03.2022 р.)

Powyższy materiał ma wyłącznie charakter edukacyjno-informacyjny, nie jest poradą lekarską i nie zastępuje konsultacji z lekarzem. Przed zastosowaniem się do wskazówek lub informacji o charakterze specjalistycznym zawartych w Welbi należy skonsultować ich treść z lekarzem. Welbi dokłada najwyższych starań, aby treść publikowanych materiałów był najlepszej jakości, ale nie ponosi odpowiedzialności za ich zastosowanie bez konsultacji z lekarzem.

Telekonsultacja z lekarzem
już w ciągu godziny!
Umów się
Uzyskaj odpowiedź
dzięki konsultacji
online
  • specjalistyczna porada
  • przedłużenie recepty
  • skierowanie na badania
Umów się
Popularne w kategorii Zdrowie psychiczne

© 2021 Welbi. Wszelkie prawa zastrzeżone.

Serwis welbi.pl ma charakter edukacyjny, nie stanowi i nie zastępuje porady lekarskiej. Redakcja serwisu dokłada wszelkich starań, aby informacje w nim zawarte były poprawne merytorycznie, jednakże decyzja dotycząca leczenia należy do lekarza. Redakcja i wydawca serwisu nie ponoszą odpowiedzialności wynikającej z zastosowania informacji zamieszczonych na stronach serwisu, który nie prowadzi działalności leczniczej polegającej na udzielaniu świadczeń zdrowotnych w rozumieniu art. 3 ust 1 ustawy o działalności leczniczej.